Молоді архітектори, серед яких валенсійка Кароліна Мартін, Аманда Луїза Коівісто та Паула Гран Бласкес, пропонують новий підхід до житла, щоб відповісти на кризу. Вони захищають гнучкі простори, які адаптуються до різноманітних потреб мешканців.

3 ключові моменти
  • Молоді архітектори пропонують змінити підхід до житла, щоб відповісти на кризу, створюючи гнучкі простори, які адаптуються до потреб мешканців.
  • Нові архітектурні пропозиції дозволяють поєднувати роботу та дозвілля в домашніх умовах, пропонуючи конфігурації, що змінюються разом із сім’єю та життєвими обставинами.
  • Пропонується розвивати індустріалізоване будівництво, щоб скоротити витрати, час виконання проєктів та кількість відходів, уникаючи стандартизації.

Як сучасна архітектура хоче змінити житло

Нинішня криза виявила обмеження стандартних квартир для звичайних сімей, а різноманітне суспільство потребує просторів, які можуть еволюціонувати разом із людьми та адаптуватися до їхніх способів життя, роботи чи проведення вільного часу. Троє молодих архітекторів представили свої пропозиції, погодившись, що ця дисципліна відіграє ключову роль у подоланні кризи і що житло має бути чимось більшим, ніж просто економічним об’єктом [молоді архітектори].

Валенсійка Валенсія Кароліна Мартін, 35 років, спеціалістка з житлового будівництва завдяки магістерській програмі та стипендії Марії Кюрі від Європейського Союзу, підкреслює, що архітектори мають взяти на себе активнішу роль у подоланні кризи. Ця роль має бути не лише технічною, а й соціальною та політичною, щоб комплексно вирішувати сучасні виклики.

Проєкт Коівісто для Вільяверде: міський гобелен

Аманда Луїза Коівісто, 29 років, розробила свою магістерську роботу (TFM) в Мадридському політехнічному університеті (UPM) у проєкті під назвою «Made in Villaverde». Її пропозиція полягає в реконструкції та розширенні старої механічної майстерні Boetticher y Navarro, що належала Grupo Samar і розташована в периферійному районі Мадрида Вільяверде. Коівісто прагне дати нове життя промисловій спадщині району за допомогою концепції, яку вона називає «архітектурним гобеленом» [Made in Villaverde].

Проєкт Коівісто, який зберігає існуючу структуру та зубчасті дахи, включає центр досліджень і розробки зелених технологій, житлову вежу та мережу громадських просторів на відкритому повітрі. Таке поєднання виробництва, досліджень, проживання та повсякденного життя в одному міському екосистемі має на меті з’єднати розриви, спричинені промисловою та транспортною інфраструктурою Вільяверде, полегшуючи пересування пішки або на велосипеді. Ця модель може бути застосована і в інших районах.

Житлові приміщення розташовані у вежі висотою від 40 до 50 поверхів. На кожному поверсі розміщено дві житлові одиниці, організовані навколо центрального ядра, яке може бути спільного або індивідуального користування, залежно від рівня приватності, необхідного на певному етапі життя. Ці одиниці можна комбінувати, пропонуючи безліч конфігурацій для різних типів сімей та різних моментів дня чи життя. Коівісто зазначає, що хоча житло вже поглинає нові види діяльності, такі як робота чи дозвілля (наприклад, заняття йогою у вітальні), сучасна нерухомість часто пропонує занадто малі простори, які не задовольняють ці потреби.

Крім того, Коівісто, яка виросла у Фінляндії серед лісів, захищає архітектуру, що залишає простір для біорізноманіття, створюючи спільне середовище для людей, флори та фауни. Тому у своєму проєкті вона передбачила місця для гніздування птахів, сприяючи гармонійнішому співіснуванню з природою.

Модульна система Гран Бласкес у Хетафе

Паула Гран Бласкес, 24 роки, яка пережила підліткові роки під час пандемії та зараз завершує навчання в умовах кризи, представила свою магістерську роботу (TFM) в UPM під назвою «Продуктивне середовище». Цей проєкт перетворює колишню авіаційну казарму (ACAR) у Хетафе (Мадрид) на житлову систему, що розвивається разом із мешканцями [Продуктивне середовище].

Пропозиція Гран Бласкес полягає в тому, що житло не є фіксованою структурою, а поєднанням трьох просторів: приватної клітини, проміжного простору (без заздалегідь визначеного призначення) та житлового комплексу. Приватні клітини складають мінімальну одиницю для базових потреб, таких як відпочинок, гігієна, кухня та вітальня. Однак житло не визначається повним закриттям цих клітин, як у звичайних квартирах, а їхнім відкритим і гнучким зв’язком з іншими двома просторами.

Інноваційний аспект системи полягає в тому, що модулі можуть переміщуватися всередині загальної структури будівлі, оскільки вони встановлені на рейках. Це дозволяє адаптувати або розширювати конфігурацію просторів відповідно до потреб мешканців. Крім того, це кліматична стратегія: влітку модулі можна переміщувати до північного фасаду, щоб захиститися від сонця, а взимку — навпаки.

Гран Бласкес виступає за повторне використання існуючих конструкцій замість повного знесення, уникаючи таким чином «чистого аркуша». Вона також прагне створити середовище, яке генерує економічну активність, щоб скоротити довгі переїзди між домом і роботою, сприяючи близькості та сталому розвитку.

Бачення Кароліни Мартін щодо індустріалізованого будівництва

Валенсійка Кароліна Мартін, зі своїм досвідом спеціалістки з житлового будівництва, стверджує, що архітектори мають взяти на себе більш проактивну роль у подоланні нинішньої кризи, не лише з технічної точки зору, а й соціальної та політичної. Серед її пропозицій — необхідність розвивати індустріалізоване будівництво [індустріалізоване будівництво].

За словами Мартін, індустріалізоване будівництво може значно скоротити витрати, час виконання проєктів та кількість відходів. Однак вона підкреслює, що ставка на індустріалізацію не означає стандартизацію, а дозволяє зберегти гнучкість і персоналізацію в дизайні, адаптуючи їх до конкретних потреб кожного проєкту та користувача. Цей підхід спрямований на створення більш ефективної та сталої архітектури, здатної відповідати на житлові виклики з інноваціями та відповідальністю.